Нижньосірогозьке районне управління юстиції Херсонської області

За рішенням 62-ї сесія Генеральної Асамблеї ООН (19.11.2007) 20 лютого проголошено Всесвітнім днем соціальної справедливості,  відзначається з 2009 року. Ініціатива започаткування Всесвітнього дня соціальної справедливості належить урядові Киргизстану. Проект резолюції, співавторами якого виступили близько 80 держав, був прийнятий консенсусом. У документі підкреслюється, що соціальний розвиток і соціальна справедливість – необхідні умови підтримки миру і безпеки як всередині кожної окремої країни, так і у взаємовідносинах між ними.

Ця ініціатива була підтримана Президентом України Віктором Януковичем. 4 листопада 2011 року Президент України підписав Указ, згідно з яким в Україні щороку 20 лютого проводитиметься День соціальної справедливості.

Прийняття Указу Президента України «Про День соціальної справедливості» та відзначення на державному рівні Всесвітнього Дня соціальної справедливості сприятиме акцентуванню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій на вирішенні питань соціальної справедливості та соціального захисту, подолання бідності, забезпечення  повної зайнятості, гідної праці, гендерної рівності, соціального добробуту і в цілому у соціальній справедливості для всіх громадян України.

Головний спеціаліст Нижньосірогозького

районного управління юстиції

Херсонської області                                              О.С. Садловська

Поняття насильства в сім’ї”

Насильство в сім'ї - це будь-які навмисні дії, що порушують закон і завдають шкоди фізичному, психічному, моральному здоров'ю дитини. Насильство - це система поведінки, а не окремий випадок. При вирішенні важливих проблем діти із насильницьких родин не мають права на власну думку. Вони повинні коритися дорослим у всьому.

Право дітей в Україні на захист від всіх форм жорстокого поводження гарантується статтями 28, 25 Конституції України, згідно з яким – ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його достоїнство, обігу або покаранню. В Україні уже є достатньо законів на захист життя і здоров'я дитини від протиправних зазіхань, принижень у родині. Відповідальність за насильницькі дії передбачаються у Законі "Про попередження насильства в сім'ї" та Кримінальному кодексі України.

Розрізняють такі форми насильства:

Фізичне - це використання дорослими сили: побої, тілесні ушкодження, ляпаси, штовхани, копання ногами, подряпини, нанесення опіків, удушення, щипання, брутальне хапання, удари кулаком, відкидання вбік чи додолу, кидання у людину предметів, сіпання за волосся або його виривання, викручування, заламування рук, застосування зброї, позбавлення свободи, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести до смерті, порушень фізичного, психічного стану.

Сексуальне - будь-яка сексуальна поведінка, що нав'язується проти твоєї волі, порушуючи твій психосексуальний розвиток: інцест (статеві стосунки з батьками), сексуальні доторки, нав'язування перегляду відповідних телепрограм і фільмів тощо.

Психологічне (емоційне) - навмисне приниження честі й гідності, яке спричинює образу, страх, невпевненість у собі. Це лайка, крик, образливе обзивання та прокльони. Залякування. Образливі жести. Брутальність стосовно дорогих тобі родичів та друзів, спричинення шкоди домашнім тваринам, яких ти любиш. Нищення, приховування, пошкодження цінних для тебе речей. Брутальна критика дій, думок, почуттів, звинувачення у всіх проблемах. Заборона висловлюватись. Поводження як зі слугою. Обмеження свободи пересування аж до ізоляції, контроль спілкування з однолітками, дорослими, рідними батьком чи матір'ю. Надмірне втручання у всі твої таємниці, справи. Погрози розповісти всім про секрети; вигнати з дому, здати у дитячий будинок, психіатричну лікарню, міліцію чи тюрму; вчинити самогубство нібито через тебе; забрати з собою, пішовши з сім'ї, чи, навпаки, залишити; побити чи вбити. Відмова у допомозі.

Економічне - позбавлення або обмеження майнових прав. Відмова у коштах на їжу, теплий одяг, засоби гігієни чи ліки. Трата сімейних грошей однією людиною, що прирікає родину на голод і злиденне існування.

Начальник  управління                                            І.О. Угорчук

Захист цивільних прав та інтересів

       Захист цивільних прав — це правомірна реакція учасників цивільних відносин, суспільства та держави на порушення, невизнання чи оспорювання цивільного права з метою припинення порушення, поновлення чи визнання цивільного права або компенсації завданої правомочній особі шкоди.

      Для особи право на захист полягає у можливості використання в межах, визначених законом, засобів самозахисту, а також у можливості звернення до відповідного державного, самоврядного чи громадського органу або уповноваженої особи за захистом свого цивільного права чи інтересу.

     Залежно від порядку захисту цивільних прав можна виділити:

І) судовий захист.  Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Способи захисту судом цивільних прав та інтересів:

1) визнання права. Застосовується у випадку спору щодо наявності у суб'єкта цивільного права чи цивільного обов'язку;

2) визнання правочину недійсним. Може мати місце у випадку Укладення заперечуваного правочину;

3) зобов'язування припинити дію, яка порушує право. Можливе щодо триваючого цивільного правопорушення. Прикладом може бути зобов’язання припинити розповсюдження мистецького твору до вирішення спору судом;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення (реституція). Застосовується в разі, коли необхідно поновити порушене цивільне право (наприклад, у випадку визнання правочину недійсним);

5) примушування до виконання обов'язку в натурі. Полягає у адресованій зобов'язаній особі вимозі вчинити дію або утриматися від дії. Може застосовуватися незалежно від застосування інших засобів захисту (відшкодування збитків чи моральної шкоди, стягнення штрафу тощо);

6) зміна правовідношення. Полягає у реорганізації правовідносин, перетворенні одного обов'язку в інший, покладенні на боржника нового обов'язку;

7) припинення правовідношення. Застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання особою обов'язків або зловживання цивільним правом. Це може бути, наприклад, розірвання договору оренди, купівлі-продажу тощо;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Можуть застосовуватися у випадку завдання майнової шкоди цивільним правам та інтересам.

ІІ) адміністративний захист. Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також посадовими, службовими особами цих органів.

Головний спеціаліст Нижньосірогозького

районного управління юстиції

Херсонської області                                             О.С. Садловська

Стаття 24 Конституції України проголошує, що громадяни мають рівні  конституційні  права  і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,  політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального  походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці  та винагороді за неї;  спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;

правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, підготовки і перепідготовки кадрів. 

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Головний спеціаліст Нижньосірогозького

районного управління юстиції

Херсонської області                                       О.С. Садловська

„Суб'єкти  відповідальності  за корупційні правопорушення”

     Стаття 4 Закону України  „Про засади запобігання і протидії корупції” суб'єктами  відповідальності  за корупційні правопорушення є:

     1) особи, уповноважені на виконання  функцій  держави  або місцевого самоврядування:

     а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та  заступник, Прем'єр-міністр  України,  Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби  безпеки  України, Генеральний  прокурор України, Голова  Національного банку України,  Голова  Рахункової палати, Уповноважений  Верховної  Ради  України  з  прав  людини,   Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

     б) народні  депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

     в) державні службовці, посадові особи  місцевого самоврядування;

     г) військові посадові особи Збройних  Сил  України  та  інших утворених відповідно до законів військових формувань;

     ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени,  дисциплінарні  інспектори  Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України,  службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова,  заступник Голови,  секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

     д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної   кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної  служби  спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

     е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України,  дипломатичної служби,  митної служби,  державної податкової служби;

     є) члени Центральної виборчої комісії;

     ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;

     2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на   виконання   функцій   держави  або  місцевого самоврядування:

     а) посадові особи юридичних осіб  публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

     б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування,  але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси,  оцінювачі,  а  також  експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих  функцій, інші особи в  установлених законом випадках);

     в) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому,  виконавчому або судовому органі іноземної держави,  в  тому  числі  присяжні  засідателі,  інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді,  особи,  які уповноважені  вирішувати  цивільні, комерційні або трудові спори  в  іноземних  державах у порядку, альтернативному до судового;

     г) посадові   особи   міжнародних   організацій   (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти  від  її  імені),  а  також  члени  міжнародних парламентських  асамблей,  учасником  яких  є Україна,  та судді і посадові особи міжнародних судів;

     3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням     організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи,  спеціально уповноважені на  виконання  таких  обов'язків  у юридичних особах приватного  права  незалежно  від  організаційно-правової   форми, відповідно до закону;

     4) посадові  особи  юридичних  осіб,  фізичні  особи - у разі одержання від них особами,  зазначеними у  пунктах  1,  2  частини першої цієї статті, або за участю цих  осіб  іншими  особами неправомірної вигоди.

  Начальник  управління                                          І.О. Угорчук

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про безоплатну

правову допомогу

Із змінами і доповненнями,

внесеними
 Законом України
 від 8 липня 2011 року N

3671-VI

Цей Закон відповідно до Конституції

України визначає зміст права на безоплатну

правову допомогу, порядок реалізації цього

права, підстави та порядок наданнябезоплатної

правової допомоги, державні гарантії щодо

надання безоплатноїправової допомоги.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені

терміни вживаються у такому значенні:

1) безоплатна правова допомога -правова

допомога, що гарантується державою та

повністю або частково надаєтьсяза рахунок к

оштів Державного бюджету України, місцевих

бюджетів та іншихджерел;

2) законні представники - батьки,усиновителі,

батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні

вихователі,опікуни, піклувальники, представники

закладів, які виконують функції опікунів іпіклувальників;

3) правова допомога - наданняправових послуг,

спрямованих на забезпечення реалізації прав і

свобод людини ігромадянина, захисту цих прав і

свобод, їх відновлення у разі порушення;

4) правові послуги - надання правовоїінформації,

консультацій і роз'яснень з правових питань;

складення заяв, скарг,процесуальних та інших

документів правового характеру; здійснення

представництва інтересів особи в судах, інших

державних органах, органахмісцевого самоврядування,

перед іншими особами; забезпечення захисту особи

відобвинувачення; надання особі допомоги в

забезпеченні доступу особи до вторинної

правової допомоги та медіації.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини усфері

надання безоплатної правової допомоги суб'єктам

права на безоплатнупервинну правову допомогу

та суб'єктам права на безоплатну вторинну

правовудопомогу, що встановлені цим Законом.

2. Порядок надання безоплатноїправової допомоги

фізичним особам на благодійних засадах фізичними

таюридичними особами, які займаються благодійною

діяльністю самостійно абоспільно з відповідними

благодійними організаціями, регулюється

відповіднимзаконодавством і статутами цих організацій.

Стаття 3. Право на безоплатну правовудопомогу

1. Право на безоплатну правовудопомогу - гарантована

Конституцією України можливість громадянина України,

іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця,

отримати в повномуобсязі безоплатну первинну правову

допомогу, а також можливість певноїкатегорії осіб отримати

безоплатну вторинну правову допомогу у випадках,

передбачених цим Законом.

Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб удоступі до

безоплатної правової допомоги

1. При реалізації права на безоплатнуправову допомогу

не допускається застосовування привілеїв чи обмежень

до осібза ознаками раси, кольору шкіри, політичних,

релігійних та інших переконань,статі, етнічного та

соціального походження, місця проживання, за

мовними абоіншими ознаками.

Стаття 5. Принципи державної політики у сфері

надання безоплатної правової допомоги

1. Державна політика у сфері наданнябезоплатної

правової допомоги ґрунтується на таких принципах:

1) верховенство права;

2) законність;

3) доступність безоплатної правовоїдопомоги;

4) забезпечення якості безоплатноїправової допомоги;

5) гарантоване державне фінансування.

Стаття 6. Законодавство України пробезоплатну

правову допомогу

1. Питання надання безоплатної правовоїдопомоги

в Україні регулюються Конституцією України, цим

Законом, іншими законами України,міжнародними

договорами України, згода на обов'язковість яких

надана ВерховноюРадою України.

Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПЕРВИННОЇ

ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 7. Поняття безоплатної первинної

правової допомоги

1. Безоплатна первинна правовадопомога - вид

державної гарантії, що полягає в інформуванні особи

про її праваі свободи, порядок їх реалізації, відновлення

у випадку їх порушення та порядокоскарження рішень,

дій чи бездіяльності органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

2. Безоплатна первинна правовадопомога включає

такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'ясненьз правових питань;

3) складення заяв, скарг та іншихдокументів правового

характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченнідоступу особи до

вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 8. Суб'єкти права на безоплатнупервинну

правову допомогу

1. Право на безоплатну первиннуправову допомогу

згідно з Конституцією України та цим Законом

мають усі особи, якіперебувають під юрисдикцією України.

Стаття 9. Суб'єкти надання безоплатної

первинної правової допомоги

1. Суб'єктами надання безоплатноїпервинної

правової допомоги в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особиприватного права;

4) спеціалізовані установи.

Стаття 10. Порядок розгляду звернень пронадання

безоплатної первинної правової допомоги

1. Звернення про надання одного звидів правових

послуг, передбачених частиною другою статті 7

цього Закону,надсилаються або подаються особами,

які досягли повноліття, безпосередньо доцентральних

та місцевих органів виконавчої влади, територіальних

органівцентральних органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядуваннявідповідно до їх компетенції.

2. Звернення про надання одного звидів правових послуг,

передбачених частиною другою статті 7 цього Закону,

щостосуються дітей, надсилаються або подаються їх

законними представниками.

3. Звернення про надання одного звидів правових послуг,

передбачених частиною другою статті 7 цього Закону,

щостосуються осіб, визнаних судом недієздатними,

або дієздатність яких обмеженасудом, надсилаються

або подаються їх опікунами чи піклувальниками.

4. Органи виконавчої влади та органимісцевого

самоврядування у разі письмового звернення осіб

про наданнябудь-якого з видів правових послуг,

передбачених частиною другою статті 7 цьогоЗакону,

з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані

надати такіпослуги протягом 30 календарних днів з

дня надходження звернення.

5. Якщо у зверненні особи міститьсялише прохання

про надання відповідної правової інформації, така

правовадопомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного

терміну з дня отриманнязвернення.

6. Органам виконавчої влади таорганам місцевого

самоврядування забороняється встановлювати плату

за наданнябудь-якого з видів правових послуг,

передбачених частиною другою статті 7 цьогоЗакону,

та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів,

довідок, іншихдокументів, подання яких передбачено

законодавством для реалізації прав ісвобод людини і громадянина.

7. Якщо питання, порушені узверненні, не належать

до компетенції органу виконавчої влади чи органу

місцевого самоврядування, до якого надійшло

звернення особи, такий органпротягом п'яти

календарних днів повинен надіслати це звернення

до відповідногооргану та повідомити про це

особу, яка подала звернення.

8. Якщо під час розгляду зверненняпро надання

безоплатної первинної правової допомоги

встановлено, що особапотребує надання

безоплатної вторинної правової допомоги,

орган виконавчоївлади чи орган місцевого

самоврядування, який розглядає звернення,

зобов'язанийроз'яснити особі або її законному

представникові порядок подання звернення

пронадання безоплатної вторинної правової допомоги.

9. Звернення, що не стосуютьсянадання первинної

правової допомоги, розглядаються в порядку,

встановленомузаконодавством про звернення громадян.

Стаття 11. Організація особистого прийому

осібдля надання безоплатної первинної правової допомоги

1. Органи виконавчої влади та органимісцевого

самоврядування зобов'язані проводити особистий

прийом осіб, якіпотребують безоплатної первинної

правової допомоги, з питань, що належать до

компетенції відповідного органу виконавчої влади

чи органу місцевогосамоврядування.

2. Прийом осіб, які потребуютьбезоплатної первинної

правової допомоги, проводиться постійно в установлені

дніта години. Графік прийому осіб повинен бути

доведений до їх відома.

3. Органи виконавчої влади та органимісцевого

самоврядування забезпечують проведення

особистого прийому осібвисококваліфікованими

працівниками, які можуть чітко і доступно надати

роз'яснення положень законодавства та консультації

з питань реалізації прав і свободлюдини і

громадянина та виконання обов'язків.

4. Якщо під час особистого прийомувстановлено,

що особа потребує надання безоплатної вторинної

правової допомоги,працівник, який проводить

особистий прийом, зобов'язаний роз'яснити їй

порядокподання звернення про надання

безоплатної вторинної правової допомоги.

Стаття 12. Надання безоплатної первинної

правової допомоги спеціалізованими установами,

іншими суб'єктами

1. Органи місцевого самоврядування зурахуванням

потреб територіальної громади відповідної

адміністративно-територіальної одиниці можуть

утворювати в порядку,встановленому законом,

спеціалізовані установи з надання безоплатної

первинноїправової допомоги.

2. Спеціалізовані установи, щонадають безоплатну

первинну правову допомогу, утворені органами

місцевогосамоврядування, є неприбутковими організаціями,

користуються правами юридичноїособи, мають

власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Спеціалізовані установи, щонадають безоплатну

первинну правову допомогу, утворені органами

місцевогосамоврядування, фінансуються за

рахунок коштів місцевих бюджетів, інших

незаборонених законодавством джерел.

4. Повноваження та порядок діяльностіспеціалізованих

установ з надання безоплатної первинної правової

допомогивстановлюються Положенням про установу

з надання безоплатної первинної правовоїдопомоги,

яке затверджується на основі Типового положення

про установу знадання безоплатної первинної правової допомоги.

5. Органи місцевого самоврядуванняможуть

укладати з юридичними особами приватного

права, які відповідно до свогостатуту мають

право надавати правову допомогу, договори

про надання напостійній або тимчасовій

основі первинної правової допомоги на території

відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

6. Порядок та критерії залученняорганами місцевого

самоврядування юридичних осіб приватного права

до наданнябезоплатної первинної правової допомоги

затверджуються Міністерством юстиціїУкраїни.

7. Органи місцевого самоврядуванняможуть залучати

до надання безоплатної первинної правової допомоги

адвокатівабо інших фахівців у відповідній галузі права.

8. Адвокат, інший фахівець увідповідній галузі права чи

юридична особа приватного права, з якими укладено

договір про надання первинної правової допомоги,

зобов'язані надавати високоякіснудопомогу в обсязі

та строки, визначені договором.

Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ

ДОПОМОГИ

Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної

правової допомоги

1. Безоплатна вторинна правовадопомога - вид

державної гарантії, що полягає у створенні рівних

можливостейдля доступу осіб до правосуддя.

2. Безоплатна вторинна правовадопомога включає

такі види правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництваінтересів осіб, що

мають право на безоплатну вторинну правову

допомогу, всудах, інших державних органах,

органах місцевого самоврядування, перед

іншимиособами;

3) складення документівпроцесуального характеру.

Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну

вторинну правову допомогу

1. Право на безоплатну вториннуправову

допомогу згідно з цим Законом та іншими

законами України мають такікатегорії осіб:

1) особи, які перебувають підюрисдикцією

України, якщо середньомісячний сукупний дохід

їхньої сім'ї нижчийсуми прожиткового мінімуму,

розрахованого та затвердженого відповідно до

Закону України "Про прожитковий мінімум" для

осіб,які належать до основних соціальних і

демографічних груп населення, інваліди,які

отримують пенсію або допомогу, що призначається

замість пенсії, у розміріменше двох прожиткових

мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види

правових послуг, передбачені частиною другою

статті 13 цього Закону;

2) діти-сироти, діти, позбавленібатьківського

піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати

або сталижертвами насильства в сім'ї, - на всі види

правових послуг, передбаченічастиною другою

статті 13 цього Закону;

3) особи, до яких застосованоадміністративне

затримання, - на правові послуги, передбачені

пунктами 2 і 3частини другої статті 13 цього Закону;

4) особи, до яких застосованоадміністративний

арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами

2 і 3частини другої статті 13 цього Закону;

5) підозрювані у вчиненні злочинуособи, які затримані

органами дізнання та слідства, - на правову послугу,

передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону;

6) особи, до яких як запобіжний західобрано взяття

під варту, - на правову послугу, передбачену пунктом

1 частинидругої статті 13 цього Закону. Така допомога

надається протягом 72 годин змоменту затримання.

У разі якщо суд прийняв рішення про тримання особи

підвартою, безоплатна правова допомога надається,

якщо така особа належить дооднієї з категорій осіб,

зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті;

7) особи, у справах яких відповіднодо положень

Кримінально-процесуального кодексу України

участь захисника єобов'язковою, - на правову

послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини

другоїстатті 13 цього Закону;

8) особи, на яких поширюється дія

Закону України "Про біженців", - на всі видиправових

послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього

Закону, до моментуприйняття рішення про надання

статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржуєрішення

щодо статусу біженця;

9) ветерани війни та особи, на якихпоширюється

дія Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їхсоціального захисту", особи, які мають

особливі заслуги та особливітрудові заслуги перед

Батьківщиною, особи, які належать до числа

жертвнацистських переслідувань, - на правові

послуги, передбачені пунктами 1 - 3частини другої

статті 13 цього Закону, стосовно питань,

пов'язаних з їхсоціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядаєсправу

про обмеження цивільної дієздатності фізичної

особи, визнання фізичноїособи недієздатною

та поновлення цивільної дієздатності фізичної

особи, - направові послуги, передбачені пунктами

2 і 3 частини другої статті 13 цьогоЗакону,

протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядаєсправу про надання

психіатричної допомоги в примусовому порядку, -

на правовіпослуги, передбачені пунктами 2 і 3

частини другої статті 13 цього Закону,протягом

розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповіднодо законодавства

України, - на правові послуги, передбачені пунктами

2 і 3частини другої статті 13 цього Закону, стосовно

питань, пов'язаних зреабілітацією.

2. Право на безоплатну вториннуправову допомогу

мають громадяни держав, з якими Україна уклала

відповідніміжнародні договори про правову допомогу,

згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою

України, а також іноземці та особи без громадянства

відповіднодо міжнародних договорів, учасником яких

є Україна, якщо такі договоризобов'язують держав-учасниць

надавати певним категоріям осіб безоплатну правовудопомогу.

Стаття 15. Суб'єкти надання безоплатної

вторинної правової допомоги

1. Суб'єктами надання безоплатноївторинної

правової допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатноївторинної

правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєструадвокатів, які

надають безоплатну вторинну правову допомогу

на постійній основіза контрактом;

3) адвокати, включені до Реєструадвокатів, які

надають безоплатну вторинну правову допомогу

на тимчасовійоснові на підставі договору.

Стаття 16. Центри з надання безоплатної

вторинної правової допомоги

1. Центри з надання безоплатноївторинної

правової допомоги утворюються Міністерством

юстиції України приголовних управліннях юстиції

в Автономній Республіці Крим, областях, містах

Києві та Севастополі з урахуванням потреб

відповідноїадміністративно-територіальної одиниці.

2. Центри з надання безоплатноївторинної

правової допомоги є неприбутковими організаціями,

користуютьсяправами юридичної особи, мають

власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

3. Центри з надання безоплатноївторинної

правової допомоги фінансуються з Державного

бюджету України, інших незаборонених законодавством джерел.

4. Центри з надання безоплатноївторинної

правової допомоги забезпечують надання всіх видів

правових послуг,передбачених частиною другою

статті 13 цього Закону.

5. Повноваження та порядок діяльностіцентрів

з надання безоплатної вторинної правової допомоги

встановлюютьсяПоложенням про центри з надання

безоплатної вторинної правової допомоги, що

затверджується Міністерством юстиції України.

6. Під час виконання функцій знадання безоплатної

вторинної правової допомоги центри з надання

безоплатноївторинної правової допомоги взаємодіють

із судами, органами прокуратури таіншими

правоохоронними органами, органами

виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування.

7. Діяльність Центру з наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги поширюється на територію

відповідноїадміністративно-територіальної одиниці.

Стаття 17. Повноваження центрів з надання безоплатної

вторинної правової допомоги

1. Центр з надання безоплатноївторинної правової

допомоги в Автономній Республіці Крим, областях,

містахКиєві та Севастополі:

1) приймає рішення про наданнябезоплатної

вторинної правової допомоги або про відмову в наданні

безоплатноївторинної правової допомоги;

2) забезпечує складення процесуальнихдокументів

за зверненням суб'єктів права на безоплатну

вторинну правовудопомогу;

3) забезпечує участь захисника припровадженні

дізнання, досудового слідства та в розгляді

кримінальної справи всуді у випадках, коли участь

захисника є обов'язковою відповідно до положень

Кримінально-процесуального кодексу України, а

також у випадках,коли підозрюваний, обвинувачений,

підсудний, який є суб'єктом права набезоплатну

вторинну правову допомогу, не може запросити

захисника черезвідсутність коштів чи з інших об'єктивних причин;

4) забезпечує участь захисника урозгляді справи

про адміністративне правопорушення;

5) забезпечує здійсненняпредставництва інтересів

суб'єктів права на безоплатну вторинну правову

допомогу в судах, інших органах державної влади,

органах місцевогосамоврядування, перед іншими особами;

6) укладає контракти з адвокатами,включеними до

Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну

правовудопомогу, для надання такої допомоги на постійній основі;

7) укладає договори з адвокатами,включеними до

Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну

правовудопомогу, для надання такої допомоги на

тимчасовій основі (на підставі окремихдоговорів про надання послуг);

8) видає доручення для підтвердженняповноважень

захисника або повноважень адвоката для здійснення

представництваінтересів особи в судах, органах

державної влади, органах місцевогосамоврядування

, перед іншими особами;

9) приймає рішення про замінуадвоката відповідно

до статті 24 цього Закону;

10) подає клопотання до головногоуправління юстиції

в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві

таСевастополі про виключення адвоката з Реєстру

адвокатів, які надають безоплатнувторинну правову

допомогу на постійній основі за контрактом, та

Реєструадвокатів, які надають безоплатну вторинну

правову допомогу на тимчасовійоснові на підставі

договору, у випадках, передбачених пунктами 2 - 4 ч

астинипершої статті 24 цього Закону;

11) приймає рішення про припиненнянадання

безоплатної вторинної правової допомоги;

12) подає головному управліннююстиції в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі

звіти про свою діяльність;

13) виконує інші функції, передбаченіПоложенням про

центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Стаття 18. Порядок подання звернень пронадання

безоплатної вторинної правової допомоги

1. Звернення про надання одного звидів правових

послуг, передбачених частиною другою статті 13

цього Закону,подаються особами, які досягли

повноліття, до Центру з надання безоплатної

вторинної правової допомоги або до територіального

органу юстиції за місцемфактичного проживання

таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання

чимісця перебування особи.

2. Звернення про надання одного звидів правових

послуг, передбачених частиною другою статті

13 цього Закону, щостосуються дітей, подаються їх

законними представниками за місцем фактичного

проживання дитини або її законних представників

незалежно від реєстрації місцяпроживання чи місця

перебування особи.

3. Звернення про надання одного звидів правових

послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього

Закону, щостосуються осіб, визнаних судом

недієздатними, або дієздатність яких обмеженасудом,

подаються їх опікунами або піклувальниками за місцем

фактичногопроживання таких осіб або їх опікунів чи

піклувальників незалежно відреєстрації місця проживання

чи місця перебування особи.

4. Разом із зверненням про наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги особа або законний представник особи

повинні подати документи, що підтверджують належність

особи або осіб, стосовнояких звертається законний

представник, до однієї з вразливих категорій осіб,

передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Стаття 19. Порядок розгляду звернень

пробезоплатну вторинну правову допомогу

1. У разі звернення особи про наданняодного з видів

безоплатної вторинної правової допомоги Центр з

наданнябезоплатної вторинної правової допомоги

зобов'язаний протягом десяти днів з днянадходження

звернення прийняти рішення щодо надання

безоплатної вторинноїправової допомоги.

2. Якщо особа подала звернення пронадання

одного з видів правових послуг, передбачених

частиною другою статті 13цього Закону, до

територіального органу юстиції, цей орган

зобов'язанийпротягом трьох днів з дня подання

звернення надіслати його до Центру з надання

безоплатної вторинної правової допомоги, діяльність

якого поширюється натериторію відповідної

адміністративно-територіальної одиниці. Центр з

наданнябезоплатної вторинної правової допомоги

зобов'язаний у семиденний строк з дняотримання

звернення особи прийняти рішення щодо надання

безоплатної вторинноїправової допомоги.

3. Якщо особа належить до однієї зкатегорій осіб,

передбачених частиною першою статті 14 цього Закону,

Центр знадання безоплатної вторинної правової допомоги

приймає рішення про наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги і письмово повідомляє про це особу абоїї

законного представника, а також суд, орган державної

влади, орган місцевогосамоврядування, в яких

здійснюватиметься представництво інтересів особи.

4. Якщо особа не має підстав дляотримання

безоплатної вторинної правової допомоги, Центр

з надання безоплатноївторинної правової допомоги

приймає рішення про відмову в наданні безоплатно

ївторинної правової допомоги і надсилає копію цього

рішення особі, яказвернулася про надання такої допомоги,

з одночасним роз'ясненням порядку оскарженнярішення

про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

5. У разі звернення осіб, зазначениху пунктах

3 - 7 частини першої статті 14 цього Закону,

про надання безоплатноївторинної правової

допомоги або надходження інформації про

затриманих осіб увипадках, установлених

законом, Центр з надання безоплатної вторинної

правовоїдопомоги зобов'язаний прийняти рішення

про надання безоплатної вторинноїправової допомоги

з моменту затримання особи.

6. У разі отримання від особи, якапровадить

дізнання, слідчого чи суду запиту про призначення

захисника Центр знадання безоплатної вторинної

правової допомоги зобов'язаний призначити

захисника протягом 24 годин з моменту надходження запиту.

Стаття 20. Підстави для відмови в наданні

безоплатної вторинної правової допомоги

1. Особі може бути відмовлено внаданні безоплатної

вторинної правової допомоги за наявності хоча б

однієї зтаких підстав:

1) особа не належить до жодної зкатегорій осіб,

передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомостіабо фальшиві

документи з метою віднесення її до однієї категорій

осіб, якімають право на безоплатну вторинну

правову допомогу;

3) вимоги особи про захист абовідновлення її прав

є неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатнавторинна

правова допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національнізасоби

правового захисту у справі, з якої звертається

за наданням безоплатноївторинної правової допомоги.

2. У разі якщо особі відмовлено внаданні безоплатної

вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини

першої цієї статті, до рішення про відмову додається

письмове роз'яснення пропорядок звернення до

відповідних міжнародних судових установ чи відповідних

органів міжнародних організацій, членом або

учасником яких є Україна.

Стаття 21. Надання безоплатної вторинноїправової

допомоги адвокатами, які надають безоплатну

вторинну правову допомогуна постійній основі

за контрактом

1. Після прийняття рішення пронадання безоплатної

вторинної правової допомоги Центр з надання

безоплатноївторинної правової допомоги призначає

адвоката, який надає безоплатну вториннуправову

допомогу на постійній основі за контрактом.

2. Під час призначення адвокатавраховуються його

спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність

справ,у яких адвокат бере участь.

3. Повноваження адвоката як захисникапри провадженні

дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної

справив суді, для участі у розгляді справи про адміністративне

правопорушення тапредставництва інтересів осіб, які

мають право на безоплатну вторинну правовудопомогу,

в судах, інших державних органах, органах місцевого

самоврядування,перед іншими особами підтверджуються

дорученням Центру з надання безоплатноївторинної

правової допомоги.

Стаття 22. Надання безоплатної вторинноїправової

допомоги на підставі договору

1. У разі неможливості наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну

вторинну правову допомогу на постійній основі за

контрактом, Центр з наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги укладає договір з адвокатом,

включенимдо Реєстру адвокатів, які надають

безоплатну вторинну правову допомогу натимчасовій

основі на підставі договору про її надання.

2. У договорі про надання безоплатноївторинної

правової допомоги зазначаються обсяг правової допомоги,

строк,протягом якого така допомога надаватиметься,

та розмір плати.

3. Повноваження адвоката, з якимукладено договір про

надання безоплатної вторинної правової допомоги,

підтверджуються в порядку, встановленому частиною

третьою статті 21 цьогоЗакону.

4. Адвокат, з яким укладено договірпро надання

безоплатної вторинної правової допомоги,

зобов'язаний надати такудопомогу якісно в обсязі

та у строки, визначені договором.

Стаття 23. Підстави та порядок припиненнянадання

безоплатної вторинної правової допомоги

1. Надання безоплатної вторинноїправової допомоги

припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної

вторинної правової допомоги у разі якщо:

1) обставини чи підстави, занаявності яких особа була

віднесена до категорій осіб, передбачених частиною

першою статті 14 цього Закону, припинили своє існування;

2) встановлено факт подання особоюнеправдивих

відомостей або фальшивих документів, що стали

підставою длявіднесення особи до категорій осіб,

які мають право на безоплатну вториннуправову

допомогу, та прийняття рішення про надання їй

безоплатної вторинноїправової допомоги;

3) особа користується захистом іншогозахисника

(захисників) у справі, за якою їй призначено захисника

відповідно доцього Закону;

4) особа використала всі національнізасоби

правового захисту в справі.

2. Особі, якій раніше надаваласябезоплатна вторинна

правова допомога відповідно до цього Закону та

яка втратилапідстави для отримання такої допомоги,

правова допомога може надаватися назагальних підставах.

3. У разі припинення наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги відповідно до пункту 2 частини

першоїцієї статті особа, якій надавалася така

допомога, зобов'язана відшкодувативартість

фактичних витрат, пов'язаних з наданням допомоги.

4. Надання безоплатної вторинноїправової допомоги

припиняється у разі повного виконання суб'єктом

наданнябезоплатної вторинної правової допомоги

своїх зобов'язань, передбаченихдоговором про її надання.

Стаття 24. Підстави та порядок заміниадвокатів,

які надають безоплатну вторинну правову допомогу

1. Адвоката, який надає безоплатнувторинну правову

допомогу, може бути замінено у разі:

1) хвороби адвоката;

2) неналежного виконання адвокатомсвоїх зобов'язань

за умовами договору;

3) недотримання ним порядку наданнябезоплатної

вторинної правової допомоги;

4) виключення адвоката з Реєструадвокатів, які

надають безоплатну вторинну правову допомогу на

постійній основіза контрактом, чи Реєстру адвокатів,

які надають безоплатну вторинну правовудопомогу на

тимчасовій основі на підставі договору.

2. Заміна одного адвоката іншимпроводиться відповідно

до вимог, передбачених статтями 21 і 22 цього Закону.

3. Під час заміни одного адвокатаіншим забезпечується

безперервність надання безоплатної вторинної правової

допомоги.

4. Адвокат, який призначається назаміну іншого адвоката,

зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків унаданні

безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце

до йогопризначення.

5. Якщо рішення про заміну адвокатаприйнято відповідно

до пунктів 2 - 4 частини першої цієї статті, Центр знадання

безоплатної вторинної правової допомоги може внести

пропозицію довідповідного головного управління юстиції

в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та

Севастополі щодо виключення такого адвоката з Реєстру

адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу

на постійній основіза контрактом, чи Реєстру адвокатів,

які надають безоплатну вторинну правовудопомогу на

тимчасовій основі на підставі договору.

Стаття 25. Права суб'єктів наданнябезоплатної

вторинної правової допомоги

1. Суб'єкт надання безоплатноївторинної правової

допомоги має право:

1) здійснювати захист при провадженнідізнання, досудового

слідства, розгляді кримінальної справи в суді на підставі

доручення Центру з надання безоплатної вторинної

правової допомоги;

2) брати участь у розгляді справи проадміністративне

правопорушення на підставі доручення Центру з надання

безоплатної вторинної правової допомоги;

3) представляти права і законні інтересиосіб, які потребують

безоплатної вторинної правової допомоги, в судах

, іншихдержавних органах, органах місцевого самоврядування,

перед іншими особами напідставі доручення Центру з

надання безоплатної вторинної правової допомоги;

4) запитувати і отримувати документита інші матеріали

або їх копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної

вторинної правової допомоги в судах, інших державних

органах, органах місцевогосамоврядування, перед

іншими особами;

5) збирати відомості з метоювикористання їх під час

захисту прав і законних інтересів осіб, які мають правона

отримання безоплатної вторинної правової допомоги;

6) ознайомлюватися в органахдержавної влади, органах

місцевого самоврядування, на підприємствах, вустановах

та організаціях з необхідними для забезпечення

ефективного правовогозахисту документами, крім тих,

що є державною таємницею;

7) інформувати Центр з наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги про настання обставин, що

передбачаютьприпинення надання безоплатної

вторинної правової допомоги у випадках,передбачених

частиною першою статті 23 цього Закону;

8) на належну оплату діяльності знадання безоплатної

вторинної правової допомоги.

2. Адвокат, який надає безоплатнувторинну правову

допомогу на постійній основі за контрактом чи на

тимчасовійоснові на підставі договору, має всі права

та гарантії, встановлені Законом України "Про адвокатуру",

іншими законамиУкраїни.

Стаття 26. Обов'язки суб'єктів наданнябезоплатної

вторинної правової допомоги

1. Адвокат, який надає безоплатнувторинну правову

допомогу, зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України,

цього Закону, міжнародних договорівУкраїни, згода на

обов'язковість яких надана Верховною Радою України,

та іншихнормативно-правових актів;

2) надавати якісно та в необхідномуобсязі безоплатну

вторинну правову допомогу;

3) приймати до провадження справиосіб, які потребують

безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно

додоговорів, укладених з Центром з надання безоплатної

вторинної правовоїдопомоги;

4) не розголошувати конфіденційнуінформацію про особу,

яка стала відомою у зв'язку з наданням безоплатної

вторинної правової допомоги.

2. Адвокат, який надає безоплатнувторинну правову

допомогу на постійній основі за контрактом чи на

тимчасовійоснові на підставі договору, має всі обов'язки,

встановлені Законом України "Про адвокатуру", іншими

законамиУкраїни.

Розділ IV
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ

ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА її ФІНАНСУВАННЯ

Стаття 27. Повноваження Кабінету МіністрівУкраїни

у сфері надання безоплатної правової допомоги

1. Кабінет Міністрів України:

1) затверджує порядок і умови проведення конкурсу

та вимоги до професійногорівня адвокатів, які

залучаються до надання безоплатної вторинної правовоїдопомоги;

2) встановлює порядок і умовиукладення контрактів

з адвокатами, які надають безоплатну вторинну

правовудопомогу на постійній основі;

3) встановлює порядок і умовиукладення договорів

з адвокатами, які надають безоплатну вторинну

правовудопомогу на тимчасовій основі;

4) встановлює порядок інформування центрів з

надання безоплатної вторинноїправової допомоги

про випадки затримання осіб.

Стаття 28. Повноваження Міністерства юстиції

України у сфері надання безоплатної правової допомоги

1. Міністерство юстиції України:

1) забезпечує координацію діяльностіцентральних

органів виконавчої влади щодо реалізації політики

держави у сферінадання безоплатної правової допомоги;

2) здійснює загальне управління усфері надання

безоплатної первинної правової допомоги та

безоплатної вторинноїправової допомоги;

3) відповідає за впровадження тафункціонування

системи безоплатної вторинної правової допомоги;

4) утворює центри з наданнябезоплатної

вторинної правової допомоги;

5) подає до Кабінету МіністрівУкраїни проекти законів

та інших нормативно-правових актів у сфері

наданнябезоплатної правової допомоги;

6) надає методичну допомогу органамвиконавчої влади

та органам місцевого самоврядування з питань,

що стосуютьсянадання безоплатної первинної

правової допомоги;

7) встановлює порядок веденняголовними

управліннями юстиції в Автономній Республіці

Крим, областях, містахКиєві та Севастополі

локальних реєстрів Реєстру адвокатів, які надають

безоплатну вторинну правову допомогу на постійній

основі за контрактом, таРеєстру адвокатів, які надають

безоплатну вторинну правову допомогу натимчасовій

основі на підставі договору;

8) забезпечує проведення конкурсівголовними

правліннями юстиції в Автономній Республіці Крим,

областях, містахКиєві та Севастополі для залучення

адвокатів для надання безоплатної вторинної

правової допомоги;

9) аналізує практику застосуванняцього Закону;

10) затверджує стандарти якостінадання

безоплатної правової допомоги;

11) співпрацює з центральнимиорганами виконавчої

влади з питань реалізації цього Закону;

12) затверджує Типове положення проустанови з н

адання безоплатної первинної правової допомоги;

13) затверджує порядок та критеріїзалучення

органами місцевого самоврядування юридичних

осіб приватного права донадання безоплатної

первинної правової допомоги;

14) затверджує Положення про центри знадання

безоплатної вторинної правової допомоги;

15) виконує інші функції у сферінадання

безоплатної правової допомоги, встановлені законами

та міжнароднимидоговорами України, згода на

обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни.

Стаття 29. Фінансування безоплатної правовоїдопомоги

1. Фінансування безоплатної первинноїправової

допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного

бюджету Українина утримання відповідних органів

виконавчої влади, місцевих бюджетів та іншихджерел.

2. Фінансування безоплатної вторинноїправової

допомоги здійснюється за рахунок видатків

Державного бюджету України.

Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ЩОДО НАДАННЯ

БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ, ДІЙ ЧИБ

ЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ,П

ОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ

Стаття 30. Оскарження рішень щодо наданняб

езоплатної правової допомоги

1. Відмова органу виконавчої влади,органу місцевого

самоврядування, установи у наданні безоплатної

первинноїправової допомоги, службових та посадови

х осіб у наданні первинної правовоїдопомоги може

бути оскаржена в установленому законом порядку

до суду.

2. Рішення Центру з наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги про відмову в наданні безоплатної

вторинної правової допомоги можуть бути оскаржені в

установленому закономпорядку до суду.

Стаття 31. Оскарження дій та бездіяльностіпосадових

осіб, які порушують порядок надання безоплатної правової допомоги

1. Дії та бездіяльність посадових іслужбових осіб, які

порушують порядок та строки розгляду звернень про

наданнябезоплатної правової допомоги, надання

неякісної правової допомоги можуть бутиоскаржені

в установленому законом порядку до суду та в

адміністративномупорядку.

Стаття 32. Відповідальність за порушеннязаконодавства

про безоплатну правову допомогу

1. Особи, які порушили цей Закон,несуть

відповідальність у порядку, встановленому законом.

2. Особи, які подали завідомонеправдиві відомості

або фальшиві документи, що стали підставою для

віднесенняїх до категорій осіб, які мають право на

безоплатну вторинну правову допомогу,несуть

відповідальність у порядку, встановленому законом.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня,наступного

за днем його опублікування, крім:

розділу III цього Закону, якийнабирає чинності

поетапно після початку діяльності центрів з надання

безоплатної вторинної правової допомоги;

підпунктів 1 - 4 та 7 пункту 7розділу VI "Прикінцеві та

перехідні положення" цього Закону, якінабирають

чинності з 1 січня 2013 року.

2. Міністерство юстиції України до 1січня 2013 року

утворює центри з надання безоплатної вторинної

правовоїдопомоги при головних управліннях юстиції

в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі.

3. Центри з надання безоплатноївторинної правової

допомоги з 1 січня 2013 року забезпечують надання

правовоїдопомоги особам, зазначеним у пунктах

3 - 7 частини першої статті 14 цьогоЗакону.

4. До початку надання центрами знадання безоплатної

вторинної правової допомоги такої допомоги особа, яка

провадить дізнання, слідчий чи суд призначають захисника

через адвокатськіоб'єднання, а на території

адміністративно-територіальних одиниць,

на якійцентри розпочали надання такої допомоги, -

через зазначені центри.

5. Адвокати, які були призначенічерез об'єднання

адвокатів до початку надання центрами з надання

безоплатноївторинної правової допомоги такої

допомоги на території відповідноїадміністративно

-територіальної одиниці, зобов'язані завершити

ведення справ,які перебувають в їх провадженні,

крім випадків, установлених законом.

6. Надання безоплатної вторинноїправової допомоги

особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 8 - 12 частини

першоїстатті 14 цього Закону, забезпечується

поетапно починаючи з 1 січня 2014 року.

З 1 січня 2017 року безоплатнавторинна правова

допомога надається в повному обсязі всім категоріям

осіб,передбаченим статтею 14 цього Закону.

7. Внести зміни до таких законодавчихактів України:

1) у Кримінально-процесуальному кодексі України:

статтю 21 доповнити частиною третьоютакого змісту:

"Особа, яка провадить дізнання,слідчий, прокурор,

суддя і суд зобов'язані поінформувати підозрюваного

,обвинуваченого чи підсудного про можливість призначенн

я захисника відповідно доЗакону України

"Про безоплатну правову допомогу";

у частині третій статті 44:

пункт 1 доповнити словами "абодорученням

Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги";

пункт 2 доповнити словами "чиЦентру з надання

безоплатної вторинної правової допомоги";

у статті 47:

після частини третьої доповнити новою

частиною такого змісту:

"У разі якщо участь захисника єобов'язковою, а

підозрюваний, обвинувачений, підсудний не

залучив захисника,особа, яка провадить дізнання,

слідчий чи суд у встановленому законом

порядкунадсилають запит про призначення

захисника до Центру з надання безоплатної

вторинної правової допомоги. Вимога особи, яка

провадить дізнання, слідчого,суду про призначення

захисника є обов'язковою для керівника Центру з

надання безоплатноївторинної правової допомоги".

У зв'язку з цим частини четверту -шосту вважати

відповідно частинами п'ятою - сьомою;

у частині шостій слова "своєюпостановою вправі

призначити захисника тимчасово до явки обраногозахисника"

замінити словами "забезпечує участь захисника

тимчасовочерез Центр з надання безоплатної вторинної

правової допомоги до явки обраногоабо призначеного захисника";

у другому реченні частини сьомоїслова "слідчий

чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають

захисника" замінити словами "слідчий, суддя чи суд

забезпечуютьучасть захисника через Центр з надання

безоплатної вторинної правової допомогив установленому

законом порядку";

пункт 2 частини другої статті 61доповнити словами

"або виключення з реєстрів адвокатів, які надають

безоплатну вторинну правову допомогу";

у статті 61¹:

частину другу доповнити словами"та керівнику Центру

з надання безоплатної вторинної правової допомоги,

якщо захисника було призначено таким центром";

частину п'яту після слів"адвокатському об'єднанню"

доповнити словами "або Центру знадання безоплатної

вторинної правової допомоги";

частину п'яту статті 106 після слів"одного з її родичів"

доповнити словами "Центр з наданнябезоплатної

вторинної правової допомоги";

2) статтю 271 Кодексу України про адміністративні

правопорушення(Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р

., додаток до N 51, ст. 1122) доповнитичастинами

третьою та четвертою такого змісту:

"Якщо особа є суб'єктом права набезоплатну

вторинну правову допомогу, у розгляді справи

про адміністративнеправопорушення може

брати участь адвокат, який призначений

Центром з наданнябезоплатної вторинної

правової допомоги. Зазначений адвокат має

права,передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами.

Повноваження адвоката, призначеногоЦентром з

надання безоплатної вторинної правової допомоги,

підтверджуютьсядорученням, що видається Центром

з надання безоплатної вторинної правовоїдопомоги";

3) частину п'яту статті 5 Закону України "Про міліцію"

(ВідомостіВерховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20;

Відомості Верховної Ради України,1992 р., N 36, ст.

526; 2005 р., N 10, ст. 187) після абзацу другого

доповнитиновим абзацом такого змісту:

"інформує в порядку,встановленому Кабінетом

Міністрів України, Центр з надання безоплатної

вторинної правової допомоги про кожний випадок

затримання, арешту чи взяття підварту особи

, крім випадків, коли така особа захищає себе

особисто чи запросилазахисника".

У зв'язку з цим абзаци третій -п'ятий вважати

відповідно абзацами четвертим - шостим;

4) статтю 6 Закону України "Про адвокатуру"

(ВідомостіВерховної Ради України, 1993 р.

, N 9, ст. 62; 2004 р., N 8, ст. 66) післяабзацу

дев'ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"припинити участь у справі напідставі і в порядку, п

ередбачених Законом України "Про безоплатну правовудопомогу".

У зв'язку з цим абзац десятий вважатиабзацом

одинадцятим;

5) у Законі України "Про місцеве самоврядування

в Україні"(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170 із наступнимизмінами):

частину першу статті 26 доповнитипунктом 39¹ т

акого змісту:

"39¹) створеннявідповідно до закону за рахунок

коштів місцевого бюджету установ з надання

безоплатної первинної правової допомоги, п

ризначення і звільнення керівниківцих установ,

залучення в установленому законом порядку

фізичних чи юридичнихосіб приватного права до

надання безоплатної первинної правової допомоги";

доповнити статтею 38¹такого змісту:

"Стаття 38¹.Повноваження у сфері надання

безоплатної первинної правової допомоги

1. До відання виконавчих органівсільських,

селищних, міських рад у сфері надання

безоплатної первинної правовоїдопомоги

належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) утворення в установленому порядкуустанов

з надання безоплатної первинної правової

допомоги з урахуванням потребтериторіальної громади;

2) підготовка і внесення на розглядради пропозицій

щодо утворення установ з надання безоплатної

первинної правовоїдопомоги, вирішення питань

про чисельність працівників таких установ

, провитрати на їх утримання, здійснення

матеріально-технічного забезпечення їхдіяльності,

надання для їх функціонування необхідних приміщень;

3) забезпечення координаціїдіяльності установ з

надання безоплатної первинної правової допомоги

натериторії відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

4) здійснення фінансування установ знадання

безоплатної первинної правової допомоги та

контролю за використаннямкоштів такими

установами за призначенням;

5) розгляд письмових звернень пронадання

безоплатної первинної правової допомоги та

надання такої допомоги зпитань, що належать

до їх компетенції, відповідно до закону;

6) надання роз'яснень положеньзаконодавства т

а консультацій щодо порядку звернення про

надання безоплатноївторинної правової допомоги;

7) забезпечення особистого прийомуосіб

для надання безоплатної первинної правової допомоги;

8) залучення на підставі договорівадвокатів,

фізичних та юридичних осіб приватного права

до надання безоплатноїпервинної правової допомоги;

9) координація діяльності з місцевимиорганами

виконавчої влади та територіальними органами

центральних органіввиконавчої влади щодо

надання безоплатної первинної правової допомоги;

10) надання документів та іншихматеріалів або ї

х копій, необхідних у зв'язку з наданням безоплатної

вторинноїправової допомоги;

11) організація семінарів,конференцій з питань

безоплатної первинної правової допомоги.

2. Виконавчі органи сільських,селищних, міських

рад взаємодіють з центрами з надання безоплатної

вторинноїправової допомоги та надають їм сприяння

в межах своїх повноважень"; 

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 21.06.2001 р. N 2557-III згідно із Законом України від 08.07.2011 р. N 3671-VI)

7) статтю 19 Закону України "Про Державну прикордонну службуУкраїни" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 27, ст. 208;2008 р., N 26, ст. 243; 2009 р., N 24, ст. 298; 2010 р., N 6, ст. 46; іззмінами, внесеними Законом України від 13 січня 2011 року N 2947-VI) доповнитипунктами 28 і 29 такого змісту:

"28) забезпечення затриманимособам з моменту їх затримання права захищати себе особисто або користуватисяправовою допомогою захисника;

29) інформування в порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України, Центру з надання безоплатноївторинної правової допомоги про кожний випадок затримання осіб згідно здорученням правоохоронних органів України та адміністративного затримання осіб,крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника".

8. Кабінету Міністрів Українипротягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати і подати до ВерховноїРади України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цимЗаконом;

привести свої нормативно-правові актиу відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноваженьприйняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення увідповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та іншихцентральних органів виконавчої влади України.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 листопада 2011 р. N 1235

Київ

Про внесення змін до деяких постанов КабінетуМіністрів України з питань надання безоплатної правової допомоги

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до постанов Кабінету МіністрівУкраїни з питань надання безоплатної правової допомоги зміни, що додаються.

Інд. 70

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 23 листопада 2011 р. N 1235

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань наданнябезоплатної правової допомоги

1. У постанові Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 р. N 1072"Про затвердження Положення про центр медико-соціальної реабілітаціїнеповнолітніх" (ЗП України, 1996 р., N 17, ст. 481; Офіційний вісникУкраїни, 1997 р., число 28, с. 135; 2000 р., N 26, ст. 1096; 2003 р., N 34, ст.1816; 2004 р., N 46, ст. 3055; 2005 р., N 16, ст. 845):

1) у назві та тексті постанови, крімпункту 2, слово "неповнолітніх" замінити словом "дітей";

2) у Положенні, затвердженомузазначеною постановою:

у назві та тексті слово"неповнолітній" у всіх відмінках замінити словом "дитина" увідповідному відмінку;

пункт 22 після абзацу четвертогодоповнити новим абзацом такого змісту:

"інформують дітей або їхзаконних представників про можливість отримання безоплатної правової допомогивідповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";".

У зв'язку з цим абзаци п'ятий ішостий вважати відповідно абзацами шостим і сьомим.

2. Положення про Українськийдержавний медико-соціальний центр ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 р. N1394 (ЗП України, 1996 р., N 20, ст. 556), доповнити пунктом 8¹такого змісту:

"8¹. Центр інформуєветеранів війни про можливість отримання безоплатної правової допомогивідповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".".

3. Пункт 21 Типового положення пропритулок для дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 565(Офіційний вісник України, 1997 р., число 24, с. 61; 2003 р., N 34, ст. 1816;2004 р., N 4, ст. 171, N 46, ст. 3055; 2005 р., N 1, ст. 22, N 16, ст. 845;2007 р., N 48, ст. 1972), після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такогозмісту:

"інформують дітей або їхзаконних представників про можливість отримання безоплатної правової допомогивідповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";".

У зв'язку з цим абзац восьмий вважатиабзацом дев'ятим.

4. Типовий регламент місцевоїдержавної адміністрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. N2263 (Офіційний вісник України, 1999 р., N 50, ст. 2456; 2007 р., N 83, ст.3072), доповнити пунктом 37¹ такого змісту:

"37¹. Розглядзвернень громадян щодо надання безоплатної первинної правової допомоги,організація особистого прийому таких громадян здійснюються відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".".

5. Абзац другий пункту 4 Типовогоположення про центр реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 987(Офіційний вісник України, 2003 р., N 27, ст. 1324), викласти у такій редакції:

"організовує наданняпостраждалим особам психологічних і юридичних послуг, інформує таких осіб проможливість отримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";".

6. Абзац п'ятнадцятий пункту 6Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. N 87(Офіційний вісник України, 2004 р., N 4, ст. 168, N 46, ст. 3055, N 16, ст.845; 2007 р., N 48, ст. 1972), викласти у такій редакції:

"надає дітям або їх батькам,опікунам (піклувальникам), прийомним батькам, батькам-вихователям, іншимзаконним представникам консультації з правових питань, а також інформує їх проможливість отримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";".

7. Пункт 8 Типового положення просоціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N1291 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3326), після абзацучетвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

"інформування дітей або їхзаконних представників про можливість отримання безоплатної правової допомогивідповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";".

У зв'язку з цим абзаци п'ятий -дванадцятий вважати відповідно абзацами шостим - тринадцятим.

8. Пункт 25 Типового положення проСОС-дитяче містечко, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N310 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 11, ст. 736), доповнити абзацомтакого змісту:

"безоплатну правову допомогувідповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".".

9. Абзац восьмий пункту 1 перелікусоціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділамитериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. N1417 "Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування(надання соціальних послуг)" (Офіційний вісник України, 2010 р., N 1,ст. 10, N 43, ст. 1407), після слів "складної життєвої ситуації"доповнити словами ", у тому числі надання інформації про можливістьотримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

____________

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 28 грудня 2011 р. N 1362
Київ

Про затвердження Порядку і умов проведення
конкурсу та вимог до професійного рівня
адвокатів, які залучаються до надання
безоплатної вторинної правової допомоги

Відповідно до статті 27 Закону України"Про безоплатну правову допомогу" ( 3460-17 ) Кабінет МіністрівУкраїни п о с т а н о в л я є:

Затвердити Порядок і умови проведення конкурсута вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатноївторинної правової допомоги, що додаються.

Прем’єр-міністрУкраїниМ. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2011 р. N 1362

ПОРЯДОКІ УМОВИ
проведення конкурсу та вимоги до професійного
рівня адвокатів, які залучаються до надання
безоплатної вторинної правової допомоги

Загальні положення

1. Ці Порядок, умови та вимоги (далі -Порядок) визначають механізм організації та проведення конкурсу з відборуадвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - конкурс),основні умови участі у конкурсі, порядок ухвалення конкурсною комісією рішень,а також встановлюють вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються донадання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - претенденти).

2. Конкурс полягає у перевірці теоретичнихзнань, практичних навичок і умінь претендента у різних галузях законодавства,досвіду з надання правової допомоги як захисника під час провадження дізнання,досудового слідства і розгляду кримінальних справ у суді, участі у розглядісправ про адміністративні правопорушення або як представника інтересів особи всудах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншимиособами, вміння правильно використовувати теоретичні знання у практичнійдіяльності, зокрема щодо складення процесуальних документів.

3. Конкурс проводять комісії, що утворюютьсяголовними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі (далі - комісії).

4. Рішення про проведення конкурсу приймаєтьсяМін’юстом за поданням його головних управлінь юстиції в Автономній РеспубліціКрим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління юстиції) з метоювідбору претендентів для включення їх до Реєстру адвокатів, які надаютьбезоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, таРеєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу натимчасовій основі на підставі договору (далі - реєстри адвокатів).

У зазначеному рішенні містяться найменуванняадміністративно-територіальної одиниці, де буде проводитись конкурс,відповідного управління юстиції та комісії, дата та умови його проведення,вимоги до претендентів, строк прийняття від претендентів заяв на участь уконкурсі (далі - заява), інша необхідна інформація відповідно до цього Порядку.

Оголошенняконкурсу

5. Оголошення про проведення конкурсуоприлюднюється на офіційному веб-сайті Мін’юсту, веб-сайтах Центру правовоїреформи і законопроектних робіт при Мін’юсті (далі - Центр правової реформи),відповідного управління юстиції, відповідного центру з надання безоплатноївторинної правової допомоги при головному управлінні юстиції в АвтономнійРеспубліці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - центр з наданнядопомоги), а також розміщується в місцевих засобах масової інформації за 30календарних днів до дати проведення конкурсу.

6. В оголошенні зазначаються такі відомості:

найменування та місцезнаходження управлінняюстиції, що забезпечує проведення конкурсу;

прізвище, ім’я, по батькові та контактні даніпро осіб, що здійснюватимуть зв’язок з претендентами, їх номери телефону таадреси електронної пошти для довідок;

підстава для проведення конкурсу;

назва реєстру адвокатів, до якоговключатимуться адвокати;

спосіб, місце та кінцевий строк поданняпретендентами заяв;

основні вимоги до претендентів;

перелік необхідних для участі у конкурсідокументів;

дата і місце проведення конкурсу.

Конкурснакомісія

7. Комісія утворюється вадміністративно-територіальній одиниці, де оголошено конкурс, у складі не меншесеми осіб. Склад комісії затверджується відповідним управлінням юстиції.

8. Склад комісії формується з представниківкваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у відповіднійадміністративно-територіальній одиниці, Мін’юсту, Центру правової реформи,відповідного управління юстиції, центру з надання допомоги, а також суддів (заїх згодою).

9. Члени комісії здійснюють свої повноваженняна громадських засадах.

10. Комісія:

розглядає документи, подані претендентами, напредмет їх відповідності вимогам, установленим цим Порядком;

проводить співбесіду з претендентами, якіпройшли тестування відповідно до цього Порядку;

ухвалює рішення про відбір претендентів длявключення їх до реєстрів адвокатів;

складає та передає списки відібранихпретендентів відповідному управлінню юстиції для включення їх до реєстрівадвокатів;

забезпечує відкритість та прозорістьпроведення конкурсу.

11. Засідання комісії є правоможним у разіучасті в ньому не менш як двох третин її складу.

12. Рішення комісії приймається більшістюголосів від її складу і оформлюється протоколом. У разі рівного розподілуголосів вирішальним є голос голови комісії.

Протокол підписується не пізніше трьох робочихднів після проведення засідання комісії всіма її членами.

Рішення комісії доводиться відповіднимуправлінням юстиції до відома претендентів письмово протягом п’яти робочих днівз дня підписання протоколу.

13. Конкурс вважається таким, що завершився, здня ухвалення комісією рішення.

Вимогидо професійного рівня адвокатів

14. Претенденти, які бажають взяти участь уконкурсі, повинні відповідати таким вимогам щодо їх професійного рівня:

наявність свідоцтва про право на зайняттяадвокатською діяльністю;

знання нормативно-правових актів у сферізахисту прав людини та порядку захисту таких прав;

знання норм процесуального та матеріальногоправа;

знання та дотримання Правил адвокатської етики( n0001699-99 );

вміння складати процесуальні документи;

вміння працювати з правовими базами даних;

володіння державною мовою (володінняанглійською мовою та мовою національних меншин, які у відповіднійадміністративно-територіальній одиниці становлять значну частку населення, єперевагою);

практичний досвід роботи у відповідній галузіправа (є перевагою).

Процедураподання документів для участі у конкурсі

15. Заява та документи, необхідні для участі уконкурсі, подаються претендентами протягом 30 календарних днів післяоприлюднення оголошення про проведення конкурсу до відповідного управлінняюстиції.

16. Під час реєстрації заяви зазначаються таківідомості:

порядковий номер заяви;

прізвище, ім’я, по батькові претендента,адреса, за якою зареєстрований претендент або фактична адреса його проживання,контактний телефон, адреса електронної пошти;

дата і час внесення запису;

перелік поданих документів;

прізвище, ім’я, по батькові особи, щозареєструвала заяву.

17. Разом із заявою претендент подає такідокументи:

копії паспорта громадянина України, свідоцтвапро право на зайняття адвокатською діяльністю, трудової книжки, документів проосвіту, документів, що підтверджують кваліфікацію та спеціалізацію;

коротке резюме та мотиваційний лист (до 500слів), складені у довільній формі, рекомендації.

18. Документи, подані претендентами здотриманням вимог цього Порядку, реєструються, попередньо перевіряються напредмет наявності необхідних документів та подаються відповідним управліннямюстиції на розгляд комісії.

19. Відповідальність за достовірність поданихдокументів несе претендент.

20. Забороняється вимагати від претендентаподання документів, не передбачених пунктом 17 цього Порядку.

21. До участі у конкурсі допускаєтьсяпретендент, який подав усі необхідні документи.

22. У разі відсутності претендентів на участьу конкурсі або у випадку, коли не був відібраний жоден з претендентів, заподанням відповідного управління юстиції Мін’юстом приймається рішення проповторне проведення конкурсу відповідно до цього Порядку.

Проведенняконкурсу

23. Обов’язковими умовами конкурсу євідкритість та прозорість його проведення.

24. Під час проведення конкурсу комісієюзабезпечується:

дотримання принципу змагальності претендентівта створення можливості участі у ньому кожного, хто відповідає вимогам,визначеним пунктом 14 цього Порядку;

доступ всіх претендентів до інформації пропорядок та умови проведення конкурсу.

25. Конкурс проводиться у три етапи:

перший етап - розгляд та вивчення комісієюдокументів, поданих претендентами, іншої інформації, необхідної длявстановлення відповідності претендентів критеріям відбору;

другий етап - анонімне письмове тестування(робота) відповідно до переліку питань, затверджених Мін’юстом. Письмовавідповідь претендентів, які проходять тестування, оцінюється комісією задесятибальною шкалою.

Під час тестування претендентові може бутизапропоновано виконати практичні завдання із складення процесуальнихдокументів.

Претендент вважається таким, що пройшовтестування, якщо отримав не нижче семи балів за письмову відповідь на кожнепитання;

третій етап - проведення членами комісії зарезультатами перших двох етапів співбесіди безпосередньо з претендентами зметою перевірки теоретичних і практичних знань претендентів з питань наданняправової допомоги.

26. Комісія заслуховує під час співбесідипретендента та враховує його здатність висловлювати свої думки, викладатиінформацію в письмовій формі, комунікабельність, тактовність, готовність взятина себе відповідальність, уміння аналізувати проблеми і налагоджувати зв’язки зособами, які потребують правової допомоги, виявляти творчий підхід до роботи,емоційну врівноваженість.

Результатиконкурсу

27. За результатами конкурсу відбираютьсяпретенденти для включення їх до реєстрів адвокатів. Відібраними вважаютьсяпретенденти, які пройшли всі етапи конкурсу та відповідають вимогам, визначенимцим Порядком.

28. Список відібраних претендентів передаєтьсявідповідному управлінню юстиції для подальшого їх включення до реєстрівадвокатів та забезпечення оприлюднення результатів конкурсу.

29. Включені до відповідних реєстрів адвокатиза дорученням центру з надання допомоги на підставі контрактів (договорів)залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

30. Контракти (договори) з адвокатамиукладаються в установленому порядку.

31. Результати конкурсу оприлюднюються наофіційному веб-сайті Мін’юсту, Центру правової реформи, відповідного управлінняюстиції, центру з надання допомоги та у засобах масової інформації.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Міністрюстиції України

___________________О.  Лавринович

_______________ 2012 р.

ПЛАН

реалізації у2012 році постанови Кабінету Міністрів України

від 28грудня 2011 р. № 1362 "Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсута вимог до професійного рівня адвокатів, які залучаються до наданнябезоплатної вторинної правової допомоги"

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 11 січня 2012 р. N 8
Київ

Про затвердження Порядку і умов укладення
контрактів з адвокатами, які надають безоплатну
вторинну правову допомогу на постійній основі,
та договорів з адвокатами, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу
на тимчасовій основі

Відповідно до статті 27 Закону України"Про безоплатну правову допомогу" ( 3460-17 ) Кабінет МіністрівУкраїни п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Порядок і умови укладенняконтрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу напостійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вториннуправову допомогу на тимчасовій основі, що додаються.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня2013 року.

Прем’єр-міністрУкраїниМ. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 січня 2012 р. N 8

ПОРЯДОКІ УМОВИ
укладення контрактів з адвокатами,
які надають безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі, та договорів з адвокатами,
які надають безоплатну вторинну правову
допомогу на тимчасовій основі

Загальніположення

1. Ці Порядок і умови визначають відповідно доЗакону України "Про безоплатну правову допомогу" ( 3460-17 ) механізмукладення центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги приголовному управлінні юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києвіта Севастополі (далі - центр) контрактів з адвокатами, які надають безоплатнувторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, якінадають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі.

2. Предметом контрактів (договорів) є наданняадвокатами за дорученням центру безоплатної вторинної правової допомоги, щовключає такі види правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб,що мають право на таку допомогу, в судах, інших державних органах, органахмісцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуальногохарактеру.

3. Контракти (договори) з адвокатами укладаютьсяз урахуванням принципу незалежності адвокатської діяльності, положеньЦивільного кодексу України ( 435-15 ), Законів України "Про безоплатнуправову допомогу" ( 3460-17 ), "Про адвокатуру" ( 2887-12 ),інших актів законодавства та цих Порядку і умов.

Особливостіукладення контрактів

4. Адвокати залучаються для наданнябезоплатної вторинної правової допомоги у неробочий час, вихідні та святковідні, у випадках, встановлених законом.

5. Розподіл справ між адвокатами здійснюєтьсяцентром у порядку, встановленому Мін’юстом, зокрема з урахуванням коефіцієнтанавантаження кожного адвоката або шляхом визначення у контракті кількостізапитів, відповідно до яких має бути надана безоплатна вторинна правовадопомога за конкретний період.

6. З адвокатом, який надає безоплатну вториннуправову допомогу, укладається контракт за формою згідно з додатком 1.

Особливостіукладення договорів

7. З адвокатом укладається договір за формоюзгідно з додатком 2 у разі неможливості надання безоплатної вторинної правовоїдопомоги адвокатами, які надають таку допомогу на постійній основі законтрактом, зокрема конфлікту інтересів, надмірного навантаження тощо.

8. У договорі зазначаються обсяг безоплатноївторинної правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься,та розмір плати.

9. Договір укладається з адвокатом для наданняним безоплатної вторинної правової допомоги на тимчасовій основі на строк,тривалість якого залежить від надання такої допомоги.

Оплатапослуг адвокатів

10. Оплата послуг адвокатів, що надаютьбезоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом аботимчасовій основі на підставі договору, здійснюється у встановленому порядку.

11. Надана за контрактом (договором)безоплатна вторинна правова допомога повинна відповідати встановленимстандартам якості надання такої допомоги.